«Маки пам’яті проростають крізь роки» – під такою назвою пройшла виховна година в учнів 9-А класу, приурочена до Дня пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років.
Сьогодні ми не просто гортали сторінки минулого, а намагалися відчути живий пульс історії, що б’ється в кожному з нас. Червоний мак для дев’ятикласників став не просто символом, а голосом предків, який крізь десятиліття нагадує::ціна свободи завжди була надвисокою. Ми говорили про те, що сьогоднішні захисники продовжують справу своїх дідів, тримаючи небо над Україною з тією ж мужністю, що й покоління тому.
Особливого щему заходу додала інсценізація «Нитка життя», яку наші учні передали неймовірно щиро й проникливо. Перед очима присутніх постала сцена прощання сина-воїна з матір’ю, яка передає йому іконку-ладанку як символ родинного захисту, що оберігає в бою. Цей зв'язок поколінь підсилила візуальна зустріч крізь час, де листи солдатів 1944 року та наших сучасних захисників звучали в один голос, бо в них та сама любов до рідного дому і те саме прагнення миру.
Хвилиною мовчання ми вшанували героїв усіх поколінь. Це була мить усвідомлення того, що маки пам’яті проростають там, де живе незламний дух і віра в перемогу.
Ми вдячні кожному, хто зупинив ворога колись, і молимося за тих, хто тримає фронт сьогодні.
Сьогодні ми не просто гортали сторінки минулого, а намагалися відчути живий пульс історії, що б’ється в кожному з нас. Червоний мак для дев’ятикласників став не просто символом, а голосом предків, який крізь десятиліття нагадує::ціна свободи завжди була надвисокою. Ми говорили про те, що сьогоднішні захисники продовжують справу своїх дідів, тримаючи небо над Україною з тією ж мужністю, що й покоління тому.
Особливого щему заходу додала інсценізація «Нитка життя», яку наші учні передали неймовірно щиро й проникливо. Перед очима присутніх постала сцена прощання сина-воїна з матір’ю, яка передає йому іконку-ладанку як символ родинного захисту, що оберігає в бою. Цей зв'язок поколінь підсилила візуальна зустріч крізь час, де листи солдатів 1944 року та наших сучасних захисників звучали в один голос, бо в них та сама любов до рідного дому і те саме прагнення миру.
Хвилиною мовчання ми вшанували героїв усіх поколінь. Це була мить усвідомлення того, що маки пам’яті проростають там, де живе незламний дух і віра в перемогу.
Ми вдячні кожному, хто зупинив ворога колись, і молимося за тих, хто тримає фронт сьогодні.